Який шлях проходять відходи з ресторанів McDonald's і у якому вигляді повертаються до кінцевого споживача? Репортаж з центру переробки сміття

У січні 2018 року корпорація McDonald's оголосила про свої стійкі цілі до 2025 року, які полягають у значному покращенні упаковки та зменшенні відходів. Зокрема, компанія заявила про запровадження переробки упаковки у 100% закладів до 2025 року. Ці заяви стосуються також ресторанів мережі в Україні, де вона отримує тонни відходів. У 2021 році компанія запустила проєкт з сортування сміття у 85 закладах, інвестувавши у це 10 млн. грн. Що відбувається зі сміттям після того, як його відсортують у ресторанах, вдалося розібратися кореспонденту Retailers, Вікторії Лаврентій, під час ресайклінг-туру від McDonald`s.

---

Все починається з ресторану

Потрапивши у ресторан, та зробивши замовлення, помічаю сортувальні станції з 5-ма підписаними секціями: папір, пластик, стакани, рідина, інше.

На перший погляд все зрозуміло, проте підготувавшись сортувати відходи, розумію, що зараз важливо не наплутати, адже від цього залежить якість відсортованого сміття та його подальша доля. І тут у голові пролітає думка — “куди ж викинути пакетик з цукром: до відділення паперу, а може пластику?” Проте не встигла я й подумати, як до мене підходить працівниця з пресслужби мережі і пояснює, що його треба викинути у відділення “інше”, а ще зазначає, що перед тим, як викинути стаканчик, рештки рідини треба вилити у спеціальне відділення.

«Що ж відбувається далі зі сміттям?», — цікавлюся я. Мені розповідають, що після того, як відвідувач самостійно або ж з допомогою працівників відсортує сміття, його спресовують та формують у тюки, які далі їдуть на досортувальної фабрику "Обухіввторміськресурси".

Завдяки проєкту, за червень цього року компанії вдалося відсортувати 169,560 тонн паперу, 15,131 тонн пластику, 912,15 кг тетрапаку та 10 тонн харчових відходів. Наразі McDonald`s має понад 30 партнерів, які займаються логістикою, збиранням, перевезенням, досортуванням та переробкою відходів.

Сортування сміття в "Обухіввторміськресурси"

На першій базі нас зустрічає провідний фахівець "Обухіввторміськресурси" Ярослав Озернюк. Нам приносять яскраво оранжеві жилетки, проте не квапляться їх роздавати, чекаючи поки ми одягнемо ще раніше роздані бахіли, маски та навушники. І ось вже одягнувшись відповідно до “дрес-коду” та послухавши короткий інструктаж, ми рушили на територію. Та от знову —  нагадують про навушники. Ми з поспіхом та без розуміння того, чому на території без навушників не будемо чути розповіді, надягаємо їх і поспішаємо за паном Ярославом.

Перед очима постає картина з ретельно складених та посортованих тюків вторсировини. Вражає те, що тут майже відсутній різкий запах, хоча відчуття того, що це підприємство, яке займається сортуваням та переробленням сміття, не покидає думки. По території швидко їздять погрузчики, працює техніка, щось падає, дзеленчить, треться – і від цього стає зрозумілим, що без навушників почути розповідь буде дуже складно. Саме сюди потрапляє деяке відсортоване сміття з ресторану McDonald`s, серед якого: пакування бургерів, пакети, стаканчики та інше.

І ось ми вже прямуємо до першого етапу, де відбувається зважування. Автомобіль, у якому знаходиться вторсировина, заїжджає на ваговик, і там автоматично зважується.

Поки  спостерігаємо за дійством у ваговій, провідний фахівець "Обухіввторміськресурси", Ярослав Озернюк, розповідає, що споживачі самостійно привозять своє відсортоване сміття. За його словами, це вони роблять не задля отримання додаткових коштів, а виключно через власні переконання.

І ось раптом чую запитання: «Там щось жіночка чекає?». «Жіночці зараз виписують вагу і дадуть накладну, по якій вона отримає кошти», —  відповідає Ярослав Озернюк. «То вона ще й кошти отримає?», — зі здивуванням вигукують з натовпу.

Далі наша група переміщається на досортувальну лінію, де розставлені величезні короби вже з правильно відсортованою вторсировиною. По обидва боки лінії стоять працівники у червоних футболках та кепках. Намагаюсь пробратися ближче, щоб побачити як їм вдається так швидко сортувати та заодно роблю декілька кадрів. Саме тут працівники виправляють “помилки”, якщо випадково у ресторані ви неправильно розсортували сміття. Далі вторсировина йде на етап пресування. 

І ось ми вже прямуємо до пресу. Тут розставлено багато коробок, перед нами проходить чоловік з величезним мішком целофану і висипає його у відділення для пресу, який згодом перетвориться на тюк.

Підходимо ближче до готового тюку, перед очима швидко пробігає ще один працівник і наліплює роздруковану інформацію на макулатуру. Підходжу ближче, щоб прочитати інформацію, де зазначені такі показники: марка, вологість, номер партії, маса паки, номер паки, дата виготовлення та прізвище пакувальника. І вже після цього тюк відправляють на переробку.

«Якщо тут знаходиться сировина, то 90-95 % йде на переробку. На другій базі, у крайньому випадку, 20 %. Тобто така різниця через неправильне сортування», — розповідає Ярослав Озернюк.

Приїхавши на Базу-2, провідний фахівець зазначає, що ми тут ненадовго. Перше, що потрапляє на очі — це величезна гора несортованого сміття, яке виділяє специфічні запахи. Саме сюди привозять відходи від населення. Також сюди потрапляє металобрухт, деревина, а ще кавовий жмих.

Від вторсировини до нового продукту декілька кроків

Незважаючи на те, що  "Обухіввторміськресурси" здебільшого займається досортуванням вторсировини, тут ще є окремі цехи, які створюють із цього нові товари.

Так на Базі-1 є власне гофровиробництво, а База-2 займається виготовленням паливних брикетів, додаючи кавовий жмих, привезений із McDonald's. І ми вже прямуємо туди.

Чим ближче ми підходили до цеху з виготовленням брикетів, тим сильніший ставав шум. І ось вже біля машини для дроблення щепи, на нас почав сипатися пил. Ми швидко пройшли далі аби почути продовження розповіді. Виявляється після того, як машина зробила щепу, відбувається підготовка сировини до виготовлення брикету.

Пройшовши далі, помічаємо спеціальну техніку, яка формує брикети, проте вона не працює, адже у працівників почався обід, пояснює Ярослав.

«Ми позиціонуємо наш брикет як виготовлений з вторинної сировини. 90 % об'ємів йде на Європу. Ця сировина має сертифікати європейських стандартів», — зазначає фахівець. Він також додає, що кавовий жмих у малих кількостях не впливає на якість паливного брикету.

Крім цехів, вторсировину переробляють спеціалізовані підприємства: Київський картонно-паперовий комбінат, Коростишивська паперова фабрика та інші. Наприклад зі стаканчиків на Зміївській паперовій фабриці виготовляють рулони паперу, які перетворюються на пакети McDonald's для доставки та замовлення на винос. А у SEM Ecopack у Запоріжжі з паперу виготовляють тримачі для напоїв. 

Сміття — це гроші

У 2020 році міжнародна аудиторська компанія PWC оприлюднила дослідження, яке показало, що на одного українця щороку припадає 230-330 кг побутових відходів. На всю країну — це близько 10 млн тонн сміття. 

До сортування сміття та його переробки в Україні почали ставитися серйозно не так давно. Раніше це було виключно через власні переконання, проте вже з січня 2018 року у Закон “Про відходи” було внесено змін, які забороняють захоронення на полігонах неперероблених відходів та зобов’язують сортувати сміття. Контейнери встановили, штраф передбачили, але на цьому контроль закінчився. 

Для того, щоб переробка сміття відбувалася належним чином, потрібні заводи. За оцінками експертів, процес будівництва займає у середньому два роки. Наприклад, щоб побудувати сміттєпереробний комплекс Mechanical Biological Stabilization (BMT/МВS), потужністю до 250 000 тонн на рік і станцію компостування, необхідна сума у €24 — €32 млн.

Щороку українець генерує від 300 до 500 кг сміття. За даними Держстату загальна сума сягає понад 350 млн тонн сміття на рік. Зараз в Україні на переробку потряпляє лише 3-5%. На противагу в інших країнах показник утилізації значно вищий: Японія — 90%; Німеччина, Швейцарія та Австрія — 97%; Швеція — 99%.

Скільки коштує переробка для кінцевого споживача? Наприклад для того, щоб переробити неліквідний пластик в “Україні без сміття” за пакет 35 л потрібно заплатити 50 грн, а за пакет 120 л — 100 грн. Незважаючи на український закон, сортувати чи не сортувати вирішує кожен окремо. Так переробкою сміття займаються такі компанії як Novus, "Сільпо", Metro, McDonald's та інші.

Щорічно на переробні підприємства України потрапляє 160 000 тонн, 50 000 тонн ПЕТ-пляшки. Проте потужність підприємств із переробки полімерів та ПЕТ-пляшок, наприклад, завантажена тільки на 65%. Через це Україна купує вторсировину у сусідніх державах. Так, за п'ять місяців 2021 року Україна імпортувала майже 135 000 тонн макулатури, 22 000 тонн відходів пластмас та понад 5 000 тонн склобою. У грошовому вимірі це майже 1,2 млрд грн. Ця сума могла б залишитися для розвитку українського бізнесу, якби не одне “але”. Компанії готові переробляти та платити за вторсировину лише за наявності системного та сталого доступу до якісної сировини, а така сировина можлива лише при умові правильного сортування сміття.

Авторка: Вікторія Лаврентій