Стартап Єгора Анчишкіна для автоматизації складів в Америці оцінюють в $20 млн. Історія IT підприємця

Фото: Forbes

Серійний підприємець Єгор Анчишкін продав свій перший успішний стартап Google за $30–45 млн. Створив, масштабував і залучив інвестора в перший сервіс доставки в Україні Zakaz.ua. Що далі? Стартап для автоматизації складів в Америці, який вже оцінюють в $20 млн. Чи вийде у Анчишкіна побудувати з третьої спроби мільярдну компанію. Про це пише Forbes

---

У травні 2023-го український серійний підприємець Єгор Анчишкін, 42, після тривалої перерви знову з’явився у заголовках ділових ЗМІ. Підприємець розповів, що протягом трьох років розвиває у США стартап Instock, який уже залучив $4,6 млн інвестицій, останній раунд – $3 млн наприкінці минулого року.

Інвестори оцінили Instock – розробника роботів для складської логістики – майже у $20 млн, стверджує фаундер. У забігу українських IT-підприємців Анчишкін, схоже, перший, хто добіг до звання творця трьох відносно вдалих стартапів. Хоча екзит із перших двох – Viewdle та Zakaz. ua – не зробив підприємця учасником списку Forbes.

Як прокачали підприємця дві попередні спроби створити єдинорога і які шанси на великий успіх у третього проєкту?

Технологія, яку купив Google 

Майже 10 років тому Анчишкін зі сцени технологічної конференції IDCEE розповідав про перший у своєму житті та й на українському ринку загалом екзит такого масштабу.

У 2012-му він разом із партнерами продав стартап Viewdle компанії Motorola Mobility – підрозділу Google. Американська корпорація заплатила за розроблену в Україні технологію розпізнавання облич на фото й відео фантастичні на той час $35 млн. Це було приблизно 150 річних наших виторгів, каже кофаундер та перший інвестор Viewdle Юрій Фрайман.

Тоді угода здавалася неймовірним успіхом, сьогодні Анчишкін коментує стриманіше. «Хтось заробив удвічі більше вкладеного (сума інвестицій у стартап на момент екзиту була $12,5 млн. – Forbes), але десятикратних прибутків не було ні в кого», – каже підприємець.

Вже 2014-го Viewdle поповнив віртуальне кладовище поглинутих Google стартапів. Але тоді Анчишкін був із головою занурений у новий проєкт. Ще за два роки до екзиту він почав розвивати службу доставки продуктів із супермаркетів Zakaz.uа. 

Instacart, якому не пощастило

«Я люблю будувати довготривалу цінність, на більших проміжках часу, з більшим ризиком і більшим персональним впливом», – каже Анчишкін. У 2010-му джерелом такої цінності бачився Zakaz.uа. На поверхні ідея стартапу виглядала просто: користувач робить замовлення на сайті, кур’єри збирають його у партнерському супермаркеті й доправляють за адресою.

«Він мав потенціал стати Instacart (у 2021-му оцінили у $39 млрд. – Forbes)», – упевнений Фрайман. Zakaz.uа справді запрацював у Києві у 2010-му, майже за два роки до того, як засновник Instacart Апурва Мета створив свій додаток «на колінці» й потрапив до Y Combinator. Пандемія COVID ультимативно підвищила попит на доставку і капіталізацію відповідних сервісів.

У червні 2023-го статки Мети оцінюються в $1 млрд, свідчить трекер Forbes Real Time. «Мільйонером я не став, мільярдером – тим паче», – говорить Олександр Ольшанський, один із батьків-засновників українського інтернет-бізнесу та перший інвестор Zakaz.uа. Він каже, що проінвестував у Zakaz.ua, зробивши ставку на підприємницький талант Анчишкіна. Крім Ольшанського на старті у проєкт вклалися Євгенія Дубінська, Денис Довгополий і Бас Годска. 

Чого забракло, аби Zakaz.ua став єдинорогом? «До всього треба мати ще щастя й удачу», – філософськи каже Фрайман. 

Є й більш прагматичні причини, перша – ресурси. Анчишкін створював Zakaz.ua з прицілом на глобальну експансію, а запускати сервіс на маленькому українському ринку вирішив свідомо – заради родини. «Не уявляв нормального подружнього життя, коли я їжджу Америкою», – пояснює підприємець.

Онлайн-доставка – капіталоємна справа, яку складно масштабувати на ангельські інвестиції. Instacart, щоб стати єдинорогом, знадобилося $2,9 млрд від Andreessen Horowitz, TGM, Sequoia й інших фондів. Zakaz.ua був за крок від значних венчурних грошей.

У березні 2014-го у Борисполі приземлився приватний літак потенційного великого інвестора Zakaz. uа, розповідає Ольшанський. І додає, що саме того дня росіяни почали анексію Криму. Російське вторгнення різко остудило інтерес західних венчурних інвесторів до українських активів.

Гроші Анчишкін усе ж таки знайшов – мажоритарним акціонером Zakaz.uа став запущений у 2012-му фонд Степана Черновецького Chernovetskyi Investment Group (CIG).

«Дуже ерудована людина з широким кругозором, яка мислить стратегічно і навіть візіонерськи», – описує Анчишкіна керівний партнер CIG Володимир Кривко. Він не розкриває поточну суму інвестицій, проте, за підрахунками Forbes, з 2014 по 2021 рік фонд влив у сервіс щонайменше $10 млн.

CIG хотів розширяти Zakaz.uа на Індію, Бразилію, пострадянські країни. Анчишкін натомість дивився на найбільший ринок світу – США. У 2015-му навіть ризикнув запустити сервіс в Америці під брендом CartFresh. «Ми вже були позаду ринку, але не надто і могли наздогнати», – пояснює він.

Протиріччя із CIG сягнули піку у 2017-му і вилилися у складне розлучення. «Компанія розділилася на дві, і потім ми обмінялися акціями», – пояснює Анчишкін. Українська частина залишилася у Черновецького, CartFresh – у засновника.

«Підтримка бізнесу в Штатах була настільки збитковою, що ми не могли самі тягнути цю ношу», – каже Кривко, додаючи, що знайти додаткове фінансування у США стартапу не вдалося. За іронією нелегкий розподіл бізнесу із CIG ще більше ускладнив завдання підняти гроші у США. Тож Анчишкін продав CartFresh бостонському стартапу Takeoff Technologies.

Zakaz.uа без Анчишкіна непогано розвився під час пандемії, але після повномасштабного вторгнення у нього скрутні часи. Глибоко дотаційну філію в Узбекистані компанія швидко закрила після 24 лютого, бізнес у Молдові та Україні – на операційному нулі. «Ми значно змінили юніт-економіку, але ще далекі від успіху», – каже Кривко.

Вартість CartFresh Анчишкін не розкриває, додаючи, що вона була не надто великою. «Я дуже сподіваюся, що українська частина коштуватиме набагато більше», – каже він.

Шанс дізнатися вартість Zakaz.ua був наприкінці 2021-го, коли ринком ширилися чутки про ймовірне поглинання стартапу іспанським Glovo. Акціонери навіть отримали документи із цифрами, стверджує Анчишкін.

Проте угода так і не відбулася, а сторони заперечують факт її підготовки. «Ні, ми їх не купували й не плануємо», – відповів Forbes співзасновник Glovo Саша Мішо навесні 2023-го.

Спроба №3

Рішучість – ключова характеристика стартапера, вважає легенда Кремнієвої долини й засновник Y Combinator Пол Грем. Проте дуже часто навіть люди, які підходять для запуску стартапів, досягають успіху з третьої чи четвертої спроби, наголошує Грем.

Анчишкін не проти власним прикладом підтвердити цю думку. Після екзиту з CartFresh він кілька років працював на покупця. Каже, що набирався досвіду у продуктовому департаменті Takeoff Technologies, що робить роботизовані системи для складів. Навесні 2020-го звільнився заради нового стартапу Instock, що цілить у ту саму нішу.

«Дуже кортіло зробити свою робототехніку для того самого завдання, але правильніше», – каже Анчишкін. Попервах стартап фінансували технологічні бізнес-ангели, сам фаундер та його бізнес-партнери – Віктор Сметанюк, Андрій Швидкий, Михайло Сметанюк і Віра Тарбаєва. Їхній сукупний вклад в Instock – близько $1,6 млн. Ще $3 млн від американських фондів One Way Ventures, Lux Capital та Commerce VC й трьох десятків ангельських інвесторів стартап підняв у січні 2022-го.

До травня 2023-го Instock працював у стелз-режимі – розробляв технологію та бізнес-модель без виходу на публіку. Нині у стартапу вже є модульна система: роботи, що розвозять товари, стелажі для зберігання і софт, що керує технікою.

Цільові клієнти – так звані Third Party Logistics (3PL), складські оператори, що збирають замовлення для Amazon та інших інтернет-ритейлерів. Замовник сплачує за підписку і орендує всю систему, яку можна розбирати й збирати у різних конфігураціях. Оплата залежить від площі й потужності. Що більше замовлень на годину хоче збирати клієнт, то більше роботів йому потрібно.

«Схоже, в Україні з’явився свій robotics-сектор», – каже Влад Тісленко, партнер фонду SMRK, що на початку року вклав $1,5 млн у виробника складських роботів Deus Robotics. Після укладання угоди стартап українця Павла Пікуліна оцінили у $15 млн. Потенціал зростання колосальний. В останньому раунді Instock оцінили майже у $20 млн, каже Анчишкін. Takeoff Technologies, який він хоче перевершити, коштує у 25 разів дорожче.

У чому суть бізнесу для серійного підприємця Анчишкіна? «Підприємництво – це можливість позитивно вплинути на нашу цивілізацію, просунути її трішечки вперед, – каже він. – Наскільки трішечки – це вже питання». Однією з найкращих ділових книг він вважає «Егоїстичний ген» – бестселер британського біолога Річарда Докінза від 1976 року.

Основна ідея – еволюцію рухають гени, а не їхні носії. У бізнесі це означає, що вам треба відділити власні емоції від того, як насправді влаштована реальність, перекладає «підприємницькою» Анчишкін. «Вам може не подобатися відмова клієнтів, але це не означає, що вони не мають рації», – додає він.