Дизайнер Ігор Сідлецький: “Найдорожчий показ бренду SIDLETSKIY обійшовся у пів мільйона гривень”

Фото: колаж Retailers.ua

Створення адаптивного одягу для людей з ампутаціями – один із напрямів роботи бренду SIDLETSKIY, що вимагає складних дизайнерських рішень та високих витрат. Як створюються нові колекції, скільки коштує підготовка до міжнародних показів та яке шоу стало найдорожчим в історії компанії – про це головний редактор Retailers Михайло Пилипчук поговорив із засновником бренду Ігорем Сідлецьким.

Українська мода на крок попереду світу

— Ігорю, бренд SIDLETSKIY був заснований у 2021 році й на Ukrainian Fashion Week відзначив своє п’ятиріччя. Ви якось святкували цю дату? 

— Показ планували провести ще в лютому. Саме тоді й з’явилася ідея разом із цим відсвяткувати п’ятиріччя бренду. Це мало символічне значення, адже ми розпочинали саме з показу. Однак через повномасштабне вторгнення, ситуацію в країні та складну зиму нам уперше довелося перенести показ.

Втім, від ідеї ми не відмовилися. Повноцінного святкування не було, натомість ми представили камерну, рефлексивну ретроспективу “П’ять кроків шляху” й розповіли про головні події кожного року. Підготували п’ять великих плакатів, на яких зафіксували головні моменти, а також доповнили своєрідною віртуальною історією бренду. П’ять років — це тільки початок. 

— Ювілейну колекцію Personality ви назвали “новою точкою відліку”. Що це означає для бренду? 

— Бренд почав формуватися ще в період ковіду, а активно працювати — вже під час повномасштабного вторгнення. Перші серйозні кроки ми зробили саме в цей час. Намагалися зрозуміти, хто ми, як працюємо і що саме створюємо.

Образи з колекції Personality. Фото: Ukrainian Fashion Week

У перший рік повномасштабної війни про бренд як такий говорити було складно. Спочатку ми багато волонтерили, підтримували військових і шили військовий одяг. У перші сім-вісім місяців від початку вторгнення фактичної діяльності бренду майже не було, адже все зосереджувалося на допомозі. Тому ці роки стали періодом пошуку. Вже у 2024–2025 роках ми почали чітко розуміти себе. У 2025-му сталося багато подій, які це підтвердили. Зокрема, наша колаборація з U+ System стала першим важливим сигналом, що ми рухаємося правильно. Другим кроком можна вважати участь у міжнародному проєкті Copenhagen Fashion Week.

Презентація бренду разом з U+ System. Фото: Instagram 

Третім важливим моментом стала премія від Marie Claire за соціальну ініціативу року. Втім, навіть ще до її отримання ми вже чітко усвідомлювали, хто ми і як нас бачить наш клієнт.  Відгуки клієнтів багато в чому збігалися з тим, як ми самі хотіли позиціювати свій бренд, хоча, звісно, залишаються речі, над якими потрібно працювати.

Настав новий етап розвитку бренду, і 2026 рік починався саме з усвідомлення цього. Показ на Fashion Week став першою сходинкою до нової реальності SIDLETSKIY, в якій ми популяризуємо Україну у світі, пропагуючи національне ремесло, і говоримо про соціальну відповідальність. Поєднання ремесла та соціального аспекту робить цю історію по-справжньому сильною.

Коли торік ми в Копенгагені презентували колаборацію з U+ System, стало очевидно, що у деяких речах ми вже на крок попереду інших. Те, про що ми говоримо, існує у світі, але ще не на тому рівні і не з такою готовністю до відкритої комунікації, із цим тільки починають працювати. Обставини змусили нас прийти до цього швидше.

У серпні ми презентуємо нову колекцію в Копенгагені, у вересні відбудеться великий показ у Києві в межах Ukrainian Fashion Week, де ми продовжимо працювати з темою ремесла. Є також ще один потенційний міжнародний проєкт, але поки що він на етапі перемовин, тому не можу поділитися деталями.

“У Копенгагені цінують нашу ручну роботу”

— У 2025 році на Ukrainian Fashion Week SIDLETSKIY вперше презентував лінійку сумок. Чи плануєте ви розвивати напрям аксесуарів? 

— Так, мені це дуже відгукнулося, тому ми вирішили розвивати такий напрям. Зокрема, на показі в межах Ukrainian Fashion Week бренд поєднав прагнення створювати аксесуари з темою ремесла.

Наразі ми активно розкриваємо напрям гутного скла, з ним у нас пов’язано багато майбутніх проєктів. Він уже стає упізнаваною частиною бренду. До речі, ми також поєднали скло із сумками. Це було доволі неочікуване рішення, і так у нас з’явилися фактично артоб’єкти — сумки з ручками зі скла. Також у нас є модель із великою скляною квіткою. Це повноцінна частина сумки, яку неможливо зняти. Паралельно ми створили й окремі елементи — наприклад, скляні квіти у форматі брошок. Їх можна знімати й використовувати як самостійний аксесуар, комбінуючи з різними образами.

Ми поєднали дизайн сумок із ремеслом гутного скла і продовжимо цю лінію в новій колекції, яку готуємо для Copenhagen Fashion Week. Там також з’являться нові моделі сумок.

— Уже оголошено дати нового сезону Ukrainian Fashion Week. Ви братимете участь? Розкажіть про підготовку.

— Підготовка вже активно триває. Найбільше дизайнерів турбує сезонність. Потрібно дуже швидко перемикатися з однієї колекції на іншу — літню, тож процес просувається максимально інтенсивно.

Зараз ми готуємо колекцію для Copenhagen Fashion Week і водночас колекцію для Ukrainian Fashion Week. У Копенгагені наші образи будуть представлені у зменшеному форматі, тоді як у Києві відбудеться повноцінний великий показ. Ми вже узгоджуємо локацію для українського показу на own location. 

— Як ви адаптуєте свої колекції для закордонних ринків? Адже різні країни мають різну аудиторію, формати показів і, відповідно, різні запити.

— Звісно, ринки відрізняються, але ми для себе не створюємо окремих колекцій під кожен, а готуємо базово велику колекцію для Ukrainian Fashion Week. Зазвичай це близько 30 образів.

Колекція Identity, презентована у вересні 2025 р. Фото: Ukrainian Fashion Week

Далі ми відбираємо частину цієї колекції для міжнародних показів. Наприклад, для Copenhagen Fashion Week беремо ті речі, які, на нашу думку, краще відгукуються їхньому ринку. У Копенгагені більше цінують мінімалізм, але водночас для них цікаві складні форми та цікаві конструктивні рішення. Також там дуже великий запит на ручну роботу й ремесло. Саме тому наші вироби з гутного скла (кулі й аксесуари) отримують там сильні відгуки. Цікаво, що за кордоном таку роботу цінують більше, ніж в Україні. Хоча, ймовірно, наш локальний клієнт ще “доростає” до цього. 

Данський ринок — про свідоме споживання: натуральність, сталість і естетику простоти. І скло ідеально вписується у такий концепт — це матеріал, який можна переробляти, що для них є важливим фактором.

“Джинси для протезів — досить складний виклик для дизайнера”

— Як ви прийшли до створення функціонального одягу для людей з протезами?

— Це була ініціатива Ukrainian Fashion Week. Під час одного з Zoom-дзвінків Ірина Данилевська говорила про те, що ми маємо створювати одяг з функцією, бо це наша реальність. Ми мали подумати, як кожен бренд може інтегрувати це у свою роботу. Прозвучала фраза, яка мене зачепила: навіть одна змінена модель — це вже перший крок до великого результату.

Моделі з протезами. Фото: Ukrainian Fashion Week

Проте ми одразу зіткнулися з великою кількістю перепон. По-перше, в нас не було достатньої технологічної бази; цього ніде не вчать, і також не існує чітких інструкцій, як це робити правильно. По-друге, потрібна була постійна комунікація з військовими, щоб зрозуміти їхні реальні потреби й створити зручний одяг. По-третє, важливо було знайти універсальні рішення, оскільки протезування дуже різне. Хтось має ампутацію верхньої кінцівки, а хтось — нижньої. У ветеранів також різні рівні ампутацій. Тому все довелося досліджувати з нуля.

Першим кроком став образ, який ми представили на показі в межах Ukrainian Fashion Week у лютому 2025 року. Це був наш перший адаптивний виріб. Водночас це стало найскладнішим кейсом. Моделлю ми запросили ветерана Захара, у якого чотири ампутації: обидві руки, одна нога і протез ока. Це вимагало максимально глибокої адаптації одягу, особливо з огляду на протези рук.

Але саме після цієї роботи ми почали багато спілкуватися з військовими і зрозуміли, наскільки це сильні й дотепні люди. У них неймовірне почуття гумору і велика внутрішня сила. Мене дуже вразило усвідомлення, що навіть невеликими рішеннями ми можемо реально полегшити їм життя.

Для нас також було важливо зберегти естетику. Ми не хотіли робити суто технічний або “медичний” одяг. Важливо було, щоб він мав сучасний, природний вигляд і не виділяв людину як “іншу”.

Найскладнішим завданням виявився баланс між функціональністю та естетикою.

— Які технологічні особливості ви враховуєте при створенні функціонального одягу для комфорту, легкості одягання, знімання та довговічності матеріалу?

— Є два важливі критерії. Перший полягає у вільному доступі до протеза. Другий — у зручності, коли протез уже на тілі.

Звісно, матеріали також відіграють важливу роль, але це вже базовий рівень для будь-якого одягу. Тканина має бути комфортною, зносостійкою і витримувати тертя. Для функціонального одягу ці вимоги вищі. Далі додаються конкретні рішення: блискавки, кнопки, спеціальні магнітні застібки та все, що полегшує процес одягання.

Найбільший виклик — індивідуальність кожного випадку. Люди мають різні ампутації та протезування. Серед наших найскладніших випадків — чотири ампутації. У таких ситуаціях доводиться додавати ще більше функціональних елементів: додаткові лямки, шнурівки і магніти. Це складно, але можливо. 

Саме тому ми вирішили працювати безпосередньо з конкретними людьми, зокрема з резидентами протезного центру U+ System.

— Розкажіть детальніше про співпрацю з U+ System. Як відбувається процес розробки адаптивного одягу в межах цієї колаборації?

— Ми познайомилися з ними завдяки Володимиру Нечипоруку. Це дуже сучасний простір, передове обладнання і приголомшливий підхід. Команда центру лишається на зв’язку з хлопцями та дівчатами навіть після протезування. Їх підтримують, залучають до різноманітних активностей, змагань і заходів.

Наприклад, існують танцювальні бали для людей з протезами — це дуже сильні речі, які надихають. Загалом у них сформувалася не просто команда, а фактично маленька сім’я, дружна спільнота. Коли я приходив до них, там завжди панувала дуже жива атмосфера: хлопці спілкуються, жартують, п’ють каву разом, святкують події. Їхня головна мета полягає в тому, щоб повернути людей до повноцінного життя. І це нам дуже відгукнулося, тож вирішили долучитися до цієї роботи. Зараз ми створюємо одяг для конкретних людей. Спілкуємося з ними напряму, робимо заміри і враховуємо тип ампутації. Це дуже персоналізований підхід.

— Розкажіть про один з останніх запитів, над яким ви працювали або плануєте працювати в межах колаборації з U+ System. 

— Коли ми починаємо нову колекцію або новий проєкт, то завжди безпосередньо спілкуємося з хлопцями: визначаємо параметри, уточнюємо, що їм зручно, що незручно, що вони хотіли б носити, чого їм не вистачає, який одяг вони використовують у повсякденному житті, а який — ні. 

Наприклад, одного разу ми отримали запит на джинси. З денімом працювати складніше, оскільки це матеріал зі своєю специфікою: є варка, особлива обробка, важливою є посадка. Це досить складний у виробництві матеріал. Але ми все ж взялися за це завдання і зробили колаборацію: у нас вийшли джинси, шорти та верхній одяг.

Тому процес завжди будується через постійну комунікацію. Або хлопці приїжджають до нас, або я вирушаю у центр U+ System, і ми працюємо безпосередньо на місці. І, мабуть, найважливіше — це усвідомлення, що не існує “окремого одягу для людей з протезами”. Це красивий і сучасний одяг, який має додаткові функції.

Більше того, є навіть історія, яка дивує багатьох. Ми постійно робимо багато тестових зразків і семплів, частина з яких навіть не доходить до виробництва. Деякі з цих речей я ношу сам.

— Можете навести приклад?

— У мене є штани, куртка і футболка. Штани дуже зручні, мені вони справді подобаються. Ми намагаємося не шити зайвого — навпаки, одразу підлаштовуємо речі під потреби хлопців, тому в мене є лише окремі тестові зразки. Це простий і комфортний одяг, який має додаткові функції, але вони зазвичай майже непомітні.

Ігор Сідлецький під час роботи у Копенгагені. Фото: Instagram 

Іноді ти навіть не можеш одразу зрозуміти, чи це звичайна річ, чи функціональна. У цьому якраз і суть. Ми намагалися створити красивий одяг із функцією, яка майже не зчитується зовні. Тобто зовні це наче звичайний одяг, але всередині він має рішення, які полегшують життя. І це, по суті, має стати нормою — як, наприклад, контактні лінзи для кращого зору.

— Один із ваших останніх запитів, як ви згадували, був щодо джинсів. І ви казали, що не працюєте з великими обсягами. Тоді про які кількісні партії може йтися в межах одного запуску таких виробів?

— Це дуже індивідуальна історія. У всіх різні запити, і створити одну модель штанів, яка підійде всім, просто неможливо.

У процесі розробки у нас багато різних варіантів: ми тестуємо штани, шорти або футболки. Пробуємо різні рішення, але не всі відповідають нашим очікуванням. Частина речей не проходить внутрішню апробацію і залишається на рівні семплів. Деякі з них я іноді забираю собі, інші — це технічно невдалі зразки, які ми доробляємо або переробляємо.

Але в основі завжди індивідуальний підхід. Наприклад, для людини з високою ампутацією не підійдуть ті самі штани, що й для низької. Ми намагаємося створювати універсальні рішення, але повністю уніфікувати їх неможливо. У будь-якому разі залишається елемент персоналізації під конкретні потреби людини.

“Одяг для людей з ампутаціями приблизно на 30% дорожчий у виробництві, ніж звичайний”

— У моєму інтерв’ю генпродюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук говорив про те, що функціональний одяг має бути доступним для ветеранів, зокрема продаватися за зниженою ціною, але без відчуття “подачки”. Яка ваша думка?

— Це справді так. Коли ми створювали колаборацію і розробляли функціональний одяг, то одразу говорили про доступність. Так, є сегмент дизайнерського одягу, але тут вже інша історія.

Тривалий час ми взагалі не хотіли продавати цей одяг у стандартному ринковому форматі. Але з часом дійшли висновку, що для людей із протезами цей одяг буде доступнішим — зі знижкою. Не безоплатно і не як “подачка”. Справді, майже всі хлопці, з якими ми говорили, казали одне й те саме: їм не потрібна благодійність. Вони можуть купувати одяг самі, але будуть вдячні за знижку.

Якщо вже говорити з погляду бізнесу й виробництва, виготовлення такого одягу дорожче. По-перше, робота конструктора стає складнішою, оскільки на розробку функціональних рішень потрібно більше часу, величезне значення має точність. По-друге, критично важлива якість матеріалів. Якщо в базовому одязі інколи можна піти на компроміси, то у функціональному — ні. По-третє, витрата тканини зазвичай більша, хоча й не критично. На фурнітурі теж не можна економити, оскільки вона виконує не декоративну, а функціональну роль.

І найважливіше та найдорожче — це тестування. Ми створюємо багато зразків, робимо примірки, коригуємо і знову переробляємо, доки не досягнемо правильного результату. І цей етап фактично ми самі фінансуємо. У підсумку виходить, що функціональний одяг у середньому на 30% дорожчий у виробництві за звичайний.

— Скільки коштує виробництво однієї пари джинсів у межах вашого функціонального одягу? 

— Джинсова історія — дуже дорогий напрям. Перший етап — це розробка конструкції та лекал. Створення першого зразка лекал для штанів коштує орієнтовно від 2,5 тис. грн. І важливо, що йдеться саме про перший варіант. Далі відбувається пошиття першого зразка, що коштує ще близько 2 тис. грн. Окремо додаються матеріали та фурнітура. У випадку джинсів фурнітура досить дорога. Якісні металеві замки можуть коштувати близько 200–250 грн за одиницю. Також є етап варки та обробки деніму — це ще десь 1,5–2 тис. гривень.

У підсумку перший тестовий зразок джинсів, якщо без переробок і коригувань, виходить у межах 7–8 тис. грн. Тобто орієнтовно до 10 тис. грн за один прототип.

Далі, коли йде тираж, собівартість зменшується, бо вже є готові лекала, відпрацьована градація і налагоджений технологічний процес. Але все одно це не дешеве виробництво. У серійному варіанті собівартість може бути 3–3,5 тисячі грн за одиницю без урахування націнок. Ось така приблизна економіка простих, але якісних джинсів.

Виготовлення функціональної футболки коштує орієнтовно 400–700 грн залежно від матеріалів і складності. У склад футболки обов’язково входить еластан, щоб вона тягнулася і була комфортною у носінні. Це дуже важливо, бо коли людина має протез, вона не контролює повністю рухи, тож одяг має бути еластичним і адаптивним.

Зазвичай стандартна база для футболок — це поєднання бавовни та еластану. Але головне — щільність тканини, вона не має бути надто тонкою. До речі, футболка — це не найпоширеніший запит в адаптивному одязі. Найбільший попит зараз на нижню частину одягу, зокрема шорти та штани. А також на верхній одяг у випадках, коли є подвійне протезування рук. У таких випадках виникає потреба саме у спеціально адаптованих верхніх виробах. І це справді важлива тема, тому що кількість ветеранів з ампутаціями зростатиме, і цей запит потрібно буде системно закривати.

В ідеалі до цього мають долучатися усі бренди. Адаптивний одяг не має залишатися вузькою нішею, він повинен ставати нормальною частиною ринку. 

“Останній показ на UFW став для нас найдорожчим”

— Скільки для вас коштує один показ на Ukrainian Fashion Week і чи окупається він?

— Коли мене запитують, для чого існує Ukrainian Fashion Week, я завжди відповідаю дуже просто. Це підтримка українського ринку, це медійна та PR-історія для брендів. Покази справді продають. Але водночас це й дуже великі інвестиції для бренду.

Наприклад, наш перший показ і той, який відбувся 15 березня, мають абсолютно різні бюджети й рівні витрат. Кожен бренд робить шоу відповідно до свого рівня можливостей. Якщо є ресурс — можна запросити дорогих моделей, сильну продакшн-команду та організувати складну постановку. Але все це додаткові витрати.

У нашому випадку перші колекції були абсолютно неокупними, бо ми почали покази фактично з моменту заснування бренду. Ці інвестиції довго не поверталися — це була не комерційна історія продажів, а насамперед робота на репутацію.

З часом ситуація змінилася. Після показів розпочалися продажі, тому наш бренд поступово вийшов у модель, де показ уже впливає і на комерційний результат.

— Чи відчуваєте ви зростання інтересу до бренду та замовлень, чи є стабільний ефект?

— Колекції ми показуємо на пів року наперед, тому не можемо продавати саме ті речі, які йдуть на подіумі. Через це показова колекція зазвичай не продається одразу. Але в нас є поточна комерційна колекція, яка доступна в продажу, і саме вона після показів отримує значний інтерес і наплив запитів.

Після показу у 2022 році ми зрозуміли, що бренд уже сформувався і може виходити на міжнародний рівень. Це сталося ще до повномасштабного вторгнення. Тодішня колекція отримала дуже сильний відгук і викликала відчутну зацікавленість до бренду. Але після цього почалася велика війна, і ми після тривалої паузи фактично почали з нуля. Перший показ після цього відбувся приблизно за пів року. Тоді ми показали лише п’ять образів. Це був дуже складний етап, адже ми не працювали з одягом кілька місяців, до того ж емоційно і творчо період був важким.

Показ на Ukrainian Fashion Week 15 березня став нашим найдорожчим показом. Він навіть перевищив витрати на презентацію в Копенгагені. Його бюджет склав понад пів мільйона гривень.

Березневий показ SIDLETSKIY. Фото: Ukrainian Fashion Week

“Міжнародний ринок набагато складніший і дорожчий”

— Наскільки складно конкурувати на глобальному fashion-ринку з урахуванням міжнародної експансії?

— Цим легше не займатися, ніж займатися, адже конкурувати на міжнародному ринку справді дуже складно. Там усе набагато повільніше і складніше з точки зору процесів. Те, що в Україні можна вирішити двома листами і трьома дзвінками, у них може займати місяці. 

З іншого боку, міжнародні майданчики дають нові знайомства і можливості, але це набагато складніше і значно дорожче. Наприклад, ми готуємо презентацію в Копенгагені на початку серпня, і вже до середини травня маємо закрити всі організаційні питання. 

І тут дуже відчутний розрив між нашим і їхнім підходом. Наприклад, навіть Fashion Week ми провели в умовах відключень світла. Я не впевнений, що будь-де в Європі в таких умовах узагалі змогли б провести подібний захід. У них будь-яка дрібна проблема часто потребує залучення великої кількості людей. А в нас це можуть вирішити двоє помічників, які фактично закривають завдання рівня великого продакшну. 

Була показова історія в Копенгагені у 2025 році. За день до презентації дві візажистки одночасно вибули: одна захворіла, інша переплутала дати. У нас залишилася одна візажистка на 12 моделей. І ми буквально ввечері перед показом почали терміново шукати людей. Знайшли українську візажистку, і вдвох вони змогли все зробити швидко і якісно. Показ відбувся.

“Мей Маск та Джамала обирають SIDLETSKIY” 

— Ваш одяг часто обирають зірки та інфлюенсери. Розкажіть про співпрацю з ними. Чи будете робити ставку на колаборації з ними? 

— Ми маємо досвід співпраці з відомими людьми по всьому світу. Наш одяг носили інфлюенсерка Грейс Ганем і американська акторка Джулі Пейн — вона використовувала речі для своїх конференцій і виступів. Мати Ілона Маска, модель Мей Маск, також обирала наш одяг для одного зі своїх публічних заходів.

В Україні серед найактивніших наших клієнток — Джамала. Також ми одягали Злату Огнєвіч, Тіну Кароль і Світлану Тарабарову. Серед інших співпраць — ONUKA, яка в цій роботі була не тільки інфлюенсеркою та моделлю, а й дизайнеркою. 

Ми працюємо з інфлюенсерами, але не так активно, як багато інших відомих українських брендів. SIDLETSKIY — не бренд святкового або сценічного одягу, ми це часто повторюємо, адже наш бренд не створює речей, в яких співачка виходить на сцену виступати. Наш одяг — це радше складний кежуал з акцентом на конструктивізмі та мінімалізмі. Він непростий, бо в ньому є певна архітектура і характер.

Зараз ми якраз переосмислюємо підхід і будемо працювати активніше з інфлюенсерами, але трохи в іншому напрямі. 

— Що надихає вас на створення нових колекцій? 

— Надихає, коли наші клієнтки приходять до нас у гості або коли я просто бачу їх на вулиці. Я часто знаю їхні історії. Це неймовірні бізнесвумен, рестораторки або мами, які паралельно працюють, ведуть справи й усе встигають. Натхнення дарують їхні історії, їхня сила та індивідуальність.

Ми дуже любимо своїх клієнток. У нас навіть є така внутрішня історія: коли ми робимо репости, я часто використовую слово “неймовірна”. Якщо подивитися на наші публікації, ми майже завжди пишемо: “Неймовірна така-то людина в такому-то образі”. Бо це справді те, як ми їх сприймаємо. Більшість наших клієнток — це жінки, що працюють, а також мами з дітьми. Вони поєднують бізнес, сім’ю, відповідальність і при цьому ще й мають приголомшливий вигляд. І коли ти бачиш таку багатозадачність і внутрішню силу, це справді захоплює. \

Слово “неймовірна” для нас не просто улюблений епітет — воно загалом про українок. 

Ще одне джерело натхнення — музика. У мене в офісі навіть є вініловий програвач. Я люблю різне звучання. Часто пізно ввечері я йду гуляти містом у навушниках. Просто йду, слухаю музику і думаю — це для мене можливість обдумати плани, ідеї і знайти натхнення. Плейліст у мене різноманітний. 

“У моєму гардеробі майже немає кольору”

— Чи вважаєте ви себе брендом, який може бути поза часом?

— Я впевнений, що наш одяг житиме довго. Багато наших речей із колекцій є трансформерами: вони мають знімні або змінні деталі, які дозволяють змінювати образ. Тобто один і той самий виріб може бути як простим, так і складнішим — залежно від стилізації.

Хотілося б, щоб одяг нашого бренду жив довго в гардеробах наших клієнток і, можливо, навіть переходив із покоління в покоління. Буде цікаво спостерігати, як це розвиватиметься. Але вже зараз очевидно, що він не має вікових обмежень.

— Яка улюблена річ у вашому гардеробі? 

— Я доволі консервативний і одягаюся дуже просто. Мій гардероб складається з простих і базових речей — джинси, футболка, сорочка. Дуже люблю чорний одяг.

Буденні образи дизайнера. Фото: Instagram

Я не дуже звик виділяти “улюблені речі”. Але якщо говорити про тип одягу, то це точно сорочки, дуже люблю їх. Ми з ними багато працюємо — як із верхнім одягом, так і з класичними сорочками. Напевно, їх найбільше у моєму гардеробі, хоча він доволі мінімалістичний. Я часто жартую (і в цьому є частка правди), що я не є активним споживачем одягу. У мене небагато речей, усе дуже виважено: кілька пар джинсів, класичні штани і сорочки. І майже немає кольору.

По суті, це дуже перегукується з тим, що ми робимо в бренді. Наші базові відтінки — молочний, бежевий, чорний, сірий і коричневий.

Якщо згадати щось більш особисте, то є одна класична сорочка молочного кольору, яку я купив дуже давно. Вона була настільки зручною, що я постійно її носив на різні події, зустрічі і навіть на особливі моменти, як-от дні народження. В якийсь момент вона просто “зібрала” дуже багато історій. Бо речі, які ти часто носиш, починають асоціюватися з подіями, в яких ти був. І ця сорочка для мене якраз така.

“Культура не буває не на часі”

— Що скажете тим, хто вважає, що через війну в Україні мода зараз не на часі? 

— Переконати людей, які не вірять у культуру, моду й мистецтво, справді складно. Але, мабуть, їм і не потрібно “вірити” в це. Для нас важливіше пояснювати, що це не щось другорядне. Мистецтво й мода існували завжди, і це найшвидший інструмент, який реагує на зміни в суспільстві та передає їх назовні. Це спосіб фіксувати час і те, що в ньому відбувається.

Один із показових прикладів — наш досвід у Будапешті у 2022 році, в серпні, вже після початку повномасштабного вторгнення. Тоді нас і кількох українських дизайнерів запросили показати нові колекції. У нас не було готових нових робіт, тому ми почали створювати їх спеціально для цього показу.

Колекції тоді в багатьох дизайнерів стали рефлексією на війну — у когось дуже прямою, з використанням символів на кшталт гільз, у когось більш метафоричною. У нас це були трансформовані жилети, які нагадували бронежилети, але не були ними буквально. Це була художня метафора — про захист, втрату і “вирвану душу”. Один із цих виробів згодом став нашим бестселером. Його носять у різних країнах світу — від Берліна до Японії. І важливо те, що через цей показ ми змогли привернути увагу до України. Ось у цьому і є сила моди та мистецтва. 

І важливо те, що без культури, мистецтва й моди країна не існує повноцінно. Це частина її ідентичності. Безумовно, змінити думку всіх неможливо. Такі люди були, є і будуть. Але з тими, хто це розуміє, якраз і варто працювати — пояснювати, показувати і розвивати цю чутливість. 

Автор: Михайло Пилипчук