Українцям за кордоном можуть заблокувати рахунки: з яких причин і як цього уникнути

Фото: Magnific

Українці за кордоном часто стикаються з фінансовим мініториногом. У країнах Євросоюзу він глибший, ніж в Україні. Тому незнання місцевих правил може призвести до блокування рахунку. За що в Європі можуть заблокувати банківську картку і як цього уникнути, розповіло видання "Мінфін".

Головна відмінність між європейськими та українськими банками полягає в тому, що в Україні документи вимагають уже після проведення платежів, а от у ЄС підтвердити доходи, сплату податків та мету використання картки потрібно ще до того, як банк відкриє рахунок. При цьому мета одна - не допустити відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування незаконної діяльності та ухилення від сплати податків. 

За що можуть заблокувати рахунок

Без пояснення причин

Як і в Україні, заблокувати рахунок можуть без пояснення причин. У країнах ЄС можливість обмеження або припинення обслуговування без розкриття причин передбачена законодавством.

У Польщі закон AML дозволяє банкам відмовляти у встановленні або продовженні ділових відносин, якщо ризики клієнта не можуть бути належно оцінені. Geldwäschegesetz (GwG) у Німеччині дозволяє банкам припиняти ділові відносини, у разі невідповідності вимогам AML. При цьому клієнт не має права вимагати розкриття внутрішніх моделей оцінки ризику.

У Чехії Act No. 253/2008 Coll. передбачає право банку припинити обслуговування, у разі неможливості оцінити ризики клієнта. Внутрішні критерії оцінки ризику також не підлягають розкриттю.

Неможливість актуалізувати дані

В країнах ЄС актуалізація даних є обов’язковою умовою обслуговування, а відмова або затримка з її проходженням може призвести до обмеження операцій чи замороження рахунку, особливо для нерезидентів і мігрантів.

Німецькі банки зобов’язані оновлювати дані клієнтів відповідно до вимог Geldwäschegesetz (GwG). Закон не встановлює фіксованої періодичності такої перевірки: вона здійснюється в межах ризик-орієнтованого підходу та залежить від профілю клієнта. У практиці фінансового моніторингу для клієнтів із підвищеним ризиком оновлення даних може здійснюватися щонайменше раз на рік, тоді як для стандартних клієнтів — раз на кілька років (зазвичай у межах 3−5 років). Непроходження актуалізації розглядається, як неможливість виконання вимог фінансового моніторингу, і може призвести до обмеження доступу до рахунку.

У Польщі й Чехії актуалізація персональних даних також є обов’язковою умовою обслуговування. Банки зобов’язані підтримувати актуальність інформації про клієнта в межах AML-вимог, при цьому періодичність оновлення визначається, з огляду на рівень ризику та внутрішні процедури банку, і може варіюватися від щорічної перевірки для клієнтів із підвищеним ризиком до триваліших інтервалів для стандартних клієнтів.

Відсутність актуальної інформації може призвести до обмеження доступу до рахунку або блокування операцій до моменту виконання вимог банку.

Перекази між особистим і бізнес-рахунком

Приводом для фінмоніторингу в ЄС можуть стати перекази між рахунками та з/на підприємницькі рахунки. 

У банках Польщі та Німеччини розмежування бізнес- і приватних рахунків є стандартною практикою в межах фінансового моніторингу. Оцінка таких операцій здійснюється, з огляду на їх економічний зміст та відповідність профілю клієнта.

Чеські банки також дотримуються принципу розмежування бізнес- та особистих рахунків. У межах ризик-орієнтованого підходу такі операції можуть оцінюватися, як чинник ризику, у разі відсутності достатнього економічного обґрунтування.

Відмова в обслуговуванні та повернення коштів

У країнах ЄС відмова в обслуговуванні з міркувань фінансового моніторингу також передбачена законодавством. Водночас повернення залишку коштів, зазвичай, здійснюється без окремих штрафних або підвищених комісій, пов’язаних саме з фінансовим моніторингом, і відбувається за стандартними тарифами банку або без додаткової комісії.

Водночас клієнт може зіткнутися з жорсткішими комплаєнс-рішеннями:

• остаточним закриттям рахунку без можливості відновлення обслуговування;
• тимчасовим обмеженням доступу до коштів до завершення перевірки;
• необхідністю відкриття рахунку в іншому банку для отримання залишку коштів.

У Польщі, Чехії та Німеччині застосовуються механізми міжбанківського обміну інформацією в межах фінансового моніторингу. Вони не є публічними реєстрами, однак можуть впливати на рішення інших банків щодо встановлення ділових відносин із клієнтом.

У результаті після відмови або закриття рахунку з підстав фінансового моніторингу відкриття нового рахунку в іншій установі ускладнюється.

Вимоги до документів

У країнах ЄС вимоги підтвердження джерел коштів, умов отримання доходів або надання податкових декларацій за декілька років  є частиною стандартної процедури перевірки клієнта.

Польські банки мають право вимагати інформацію про джерела доходів, податкове резидентство та економічний сенс операцій. Відмова надати такі дані може бути підставою для припинення обслуговування.

У Німеччині вимоги щодо підтвердження походження коштів та економічного сенсу операцій є частиною процедур due diligence, відповідно до GwG.

У Чехії банки зобов’язані перевіряти джерела доходів і зв’язок клієнта з країною. Відсутність таких даних може призвести до відмови в обслуговуванні.

У відкритих звітах регуляторів країн ЄС не публікується статистика щодо відмов у відкритті рахунків. Водночас галузеві дослідження та позиції бізнес-асоціацій свідчать, що відмови банків у встановленні ділових відносин, зокрема, без детального пояснення причин, є поширеною практикою на європейському ринку.