Вибухи у поштоматах: хто несе відповідальність за безпеку клієнтів та їхнix посилок? Думка юриста

Фото: Depositphotos

Зростання e-commerce та пандемія COVID-19 сприяють попиту на технології автономної доставки у поштовій та посилочній промисловості. Очікується, що до 2024 року глобальний ринок поштоматів перевищить $1 млрд. Нещодавно цей спосіб доставки почав набирати популярність в Україні. Свої мережі поштоматів розвивають такі оператори, як "Нова пошта", Meest, або маркетплейс Rozetka.

Однак після того, як 29 липня у Києві та Одесі відбулися вибухи скриньок поштоматів, актуальним постали питання, пов'язані з відповідальністю за безпеку життя людей та матеріальною відповідальністю за поштові відправлення. З цим Retailers допомогла розібратись юристка Яна Титаренко, головний спеціаліст ПП" Правовой центр" та керівник юридичного відділу ТОВ "Аспер Трейд Лайн", яка розповіла, хто несе відповідальність за безпеку поштоматів, відправлення та клієнтів та який відсоток мають витрачати логістичні компанії на безпеку у своїх відділеннях.

---

Проблеми визначення терміну “поштомат”

На жаль, українське законодавство не встигає за стрімким розвитком прогресу: визначення терміну “поштомат” в українських нормативних актах ми не знайдемо. Про це зауважує й Мінекономрозвитку у своєму листі від 15.07.16 р. № 3631-04/21819-07, зазначаючи, що поштомат – це автоматичний поштовий термінал самообслуговування, у якому споживач може у зручний для себе час отримати посилку. Своєю чергою, поряд з поняттям “поштомат” зустрічається також поняття "автоматизована поштова станція", але це, по суті, це одне і те ж саме.

До Верховної Ради України, народними депутатами неодноразово подавався Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Поштовий зв’язок” №4353 від 10.11.2020 року, який регламентує термін поштомат та надання послуг поштового зв’язку.

Хто несе відповідальність за поштомат та поштове відправлення?

Поштомат є власністю суб’єкта господарювання – поштомат-служби, яка належить до оператора поштового зв’язку у розумінні ст. 1 Закону України від 04.10.01 р. № 2759-III "Про поштовий зв’язок". Тобто оператор поштового зв'язку — суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського Кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна.

А поштове відправлення — це листи, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі поштові контейнери, оформлені відповідно до законодавства України (стаття 1 Закону України "Про поштовий зв'язок"). Відповідно до статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок", оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Тобто, відповідальність за стан та безпечність поштомата несе саме власник майна, або той суб’єкт господарювання, що його використовує, у нашому випадку — це є поштомат-служба.

Яка передбачена відповідальність за втрату чи пошкодження поштового відправлення?

Захист інтересів громадян як споживачів, передбачає ст. 42 Конституції України та ч. 2 ст. 39 Господарського Кодексу України. Саме держава охороняє права споживачів та виникаючі суспільні відносини щодо надання послуг і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Регулюванню відносин споживачів-громадян із суб'єктами підприємницької діяльності присвячений Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає застосування адміністративно-господарських санкцій щодо правопорушників. 

Оператор поштового зв’язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв’язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв’язку згідно із законом (пункт 129 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила).

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, багажу, поштових відправлень здійснюється за договором. Кожний споживач під час оформлення поштових відправлень укладає письмовий договір на перевезення, підтвердженням якого є чек або накладна. Окрім того, однією з головних умов даного договору є страхування поштових відправлень. Тому важливо вказувати реальну вартість поштового відправлення, таким чином ви гарантуєте та визначаєте вартість страхової компенсації.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма передбачає принцип винуватості у разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й пошкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Згідно пункту 127 Правил надання послуг поштового зв`язку користувач послуг поштового зв`язку має право оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв`язку в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок", пункту 129 Правил надання послуг поштового зв`язку оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законами України.

Оператори поштового зв'язку за втрату (пошкодження) поштового відправлення несуть наступну відповідальність:

• за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності -відшкодування вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг; 

• за повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг.

Наприклад, якщо під час вибуху скриньок поштомату, відбулася повна втрата поштового відправлення і ви заздалегідь під час оформлення поштового відправлення оголосили цінність, то поштомат – служба, повинна компенсувати повну вартість пошкодженого (втраченого) відправлення та штраф.

Якщо стався такий випадок, а поштомат – служба відмовляється компенсувати понесені витрати, відповідно до пункту 127 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, користувач послуг поштового зв`язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв`язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду.

Не слід залишати без уваги і право на відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до статті 23 Цивільного Кодексу  України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань.

На фото: Яна Титаренко / Фотографія з особистого архіву спікера

Хто несе відповідальність за безпеку життя людини?

Коли з’явилися поштомати, їх називали "безпечна доставка", але після того як відбулися вибухи поштоматів у Києві та Одесі, виникають великі сумніви.

Після цих інцидентів, прес-служба ТОВ "Нова пошта" частково визнала свою вину та вирішила використовувати рентгенотелевізійні установки для перевірки посилок на усіх терміналах та у депо. Зараз вони є лише у Києві та Львові. Також компанія пообіцяла почати працювати із кінологічними службами та унеможливити відправлення посилок через підставних осіб. Хоча вже давно законодавчо визначено, що служба доставки не повинна приймати до відправлення поштові відправлення, заборонені до пересилання у внутрішніх поштових відправленнях згідно з п. 32 "Правил надання послуг поштового зв’язку", затверджених постановою КМУ від 05.03.09 р. № 270.

Статтею 3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У зв'язку з цим великого значення набуває вирішення питання відшкодування шкоди, завданої цим благам. Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

Однак цього замало, поштомат – служба має ще визнати свою відповідальність і юридично. Саме від цього залежить, коли та яку компенсацію отримають постраждалі.

Виникає питання чи слід кваліфікувати вибухи поштоматів, як злочинну бездіяльність, — суспільно небезпечна поведінка особи, що виявляється в ухиленні від дій, які вона повинна була і могла здійснити в силу закону чи взятого на себе зобов'язання.

Бездіяльність прирівнюється до дії, коли існує особливий обов'язок діяти, що випливає із закону або договору, або коли винний своєю попередньою дією або бездіяльністю піддав небезпеці юридично захищене право. Кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає за наявності двох критеріїв: наявність обов'язку особи діяти певним чином; наявності в особи можливості виконати такий обов'язок.

Поштомат – служба повинна понести відповідальність також за невиконання обов'язків, що випливають з цивільно-правового договору (неналежне зберігання майна), тобто гарантувати безпеку користування поштоматами.

Скільки компанії повинні витрачати на безпеку?

Головна мета безпеки підприємства полягає у тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер, і високий потенціал розвитку у майбутньому. Без достатніх фінансових коштів неможливе функціонування системи безпеки підприємства, питання лиш у тому, щоб використати їх цілеспрямовано та з високою віддачею для безпеки споживачів. Підприємства, незалежно від форм власності, або ФОП мають витрачати не менше ніж 1-5 % доходу на безпеку підприємства. 

Фото: Depositphotos