Як мікробізнесу знаходити клієнтів в Instagram: стратегії, які працюють у 2025

Фото: Freepik

Сьогодні ми купуємо й вибираємо онлайн настільки часто, що життя без digital вже здається неможливим. Пандемія COVID-19 лише прискорила цей процес: у 2020 році, за даними групи компаній EVO (власника Prom.ua, Bigl.ua тощо), загальна сума онлайн-покупок фізичних товарів і послуг в Україні зросла на 41% і сягнула 107 млрд грн. Водночас соціальні мережі перестали бути просто майданчиками для комунікації — вони стали повноцінними місцями продажу.

Як у цьому середовищі змагатися малим брендам? Які інструменти працюють для них? І чи може бізнес функціонувати без офлайн-магазину, повністю тримаючись на digital?

Сьогодні великі й малі компанії активно використовують соцмережі не лише для реклами, а й для побудови образу та спільноти навколо бренду. Приклади масштабних кампаній ми бачимо у CHER’17, Katy SOHO та інших. Їхні відео за структурою нагадують мініфільми — це комунікація з емоцією з акцентом на цінностях. Але ці бренди вже мають сформовану аудиторію та фізичні простори.

Чи складно просуватися мікробрендам у соціальних мережах й конкурувати з акулами бізнесу? Які інструменти використовує micro-commerce для просування? Про це ми поговорили з власницею бренду D R U Z I.ceramic Катериною Сергієнко. 

Катерина створює керамічні ялинкові прикраси, посуд, домашній декор. Її найвідоміша робота — «Тарілка з борщем», розписана вручну. Майстриня працює у Харкові й використовує українську глину. Її захоплення керамікою почалося 10 років тому: спочатку це були подарунки друзям, потім — продаж на ярмарках. «Коли за день розкуповують усе, що привезла, — з’являються крила», — згадує вона. Першою великою мрією Катерини була піч для випалу, і вона здійснилася саме завдяки продажам.

Катерина почала розвивати магазин в Instagram ще в ті часи, коли для просування вистачало гарних і живих світлин: без таргету, інтеграцій і складних стратегій. 

Спочатку все було дуже просто: гарні фото, хтось випадково заходить у профіль, йому подобається — підписується. Я теж підписувалася на людей, які коментували акаунти у схожій ніші. Тобто це була ручна робота: 100 підписалося, потім ще 100 — і так все зростало, як через сарафанне радіо.

Коли Instagram запустив свої алгоритми, ми почали потрапляти в рекомендації. Рекламу я замовляю рідко, здебільшого перед майстер-класами й на невеликі суми. 

Також Катерина нещодавно зробила ролик-візитівку, в якому розповіла про свою роботу. Це важливий для розвитку онлайн-бізнесу момент. У подібних відео варто розповідати про свій бренд — що він транслює та чим відрізняється від інших.

У відео я розповіла, що ми все робимо власноруч: використовуємо українську глину, самі створюємо макети, я розписую кожну тарілку. Я малюю так, як відчуваю на той момент. Тому один борщ відрізняється від іншого — і в цьому його цінність. Це такий невеликий ролик-знайомство, візитівка про мене й майстерню. Саме його я й хочу запустити в рекламу.

Катерина каже, що не використовує спеціальних «гачків» для привернення уваги. Вона діє інтуїтивно й не залучає таргетологів чи SMM-фахівців — розвиток бренду в онлайні для неї залишається органічним процесом.

Відео я теж намагаюся знімати сама, щоб результат відповідав моєму баченню. Пробувала запрошувати контент-мейкерів, але вони бачать все по-іншому. Для них це просто красивий кадр, а для мене важливо, під яким кутом показана тарілка, як видно глазур, як грає світло на глині. Є ті магічні моменти, які може помітити тільки той, хто це створює. 

Щодо конкуренції в мережі, то майстриня переконана, що всі магазини чи бренди дуже різні й кожен знайде для себе клієнта. Головне, на її думку, робити все від щирого серця. 

 Відкриваю піч і відчуваю радість. Навіть якщо це той самий «Борщ» у 500-й раз — він знову вийшов інакше. І це завжди приємно.

Для невеликих брендів важлива локальність та звернення до традицій. Власниця бренду наголошує, що українці зараз особливо почали цінувати національну кухню, символи, вбрання, вірші, пісні. У своїх виробах вона намагається передати всю теплоту та глибину української культури, й це дуже цінують прихильники її бренду. 

Отже, D R U Z I.ceramic — приклад того, як особистий стиль, щирість і уважність до деталей можуть стати основою впізнаваного micro-commerce бренду. Але не кожному бізнесу достатньо лише органіки та сарафанного радіо, адже тепер увагу покупця завоювати значно складніше, ніж кілька років тому… 

Тож що робити тим, хто лише починає? Як зрозуміти, коли час масштабуватися, вкладатися в рекламу чи, навпаки, залишатися в невеликому локальному форматі? І як малому бренду стати впізнаваним? Про це ми поговорили з маркетологинею, засновницею СЕО Marketing Office — онлайн відділу маркетингу для українського бізнесу Аліною Кашаповою. 

Що допомагає невеликим брендам просуватися в соцмережах?

Основа будь-якого бренду в соцмережах — це контент. Він має виходити регулярно, а не «раз на тиждень, коли буде настрій». Не працює схема «ми показали всі товари по разу — і тепер чекаємо продажів». Контент має бути живим, прив’язаним до реальності й потреб людей.

Другий момент — просування і таргет. Органічно сьогодні дуже важко «залітати». Спочатку просуваємо вже опубліковані дописи, далі — запускаємо таргет: або на підписки й перегляди, або одразу на продаж через директ.

Також працює інфлюенс-маркетинг. У блогерів уже є довіра їхньої аудиторії, тому рекомендація сприймається простіше за «холодну» рекламу. Також ефективні колаборації — партнерства з іншими брендами, бажано з інших сфер, що дозволить зацікавити потенційну аудиторію. Тут важливо перш за все не «з ким би просто об’єднатися», а що ми можемо зробити разом, щоб це було цікаво людям?

Чому для бренду важливо мати свою спільноту в соцмережах? І як це напряму впливає на продажі — як у випадку із Katy SOHO?

Katy SOHO — це вже не просто ком’юніті, це фанбаза. Але для більшості брендів на старті це просто підписники, які реагують на контент, діляться ним, повертаються й купують.

Якщо ми не будуємо свою спільноту, нам просто немає кому продавати. «Холодний» продаж зараз працює рідко. Якщо чек маленький, умовно до 500 грн, людина може купити відразу після першого контакту. Але коли йдеться про 1000+ грн, тоді вже потрібна довіра до бренду. 

CHER’17 зараз знімають цілі «мінісіткоми» для реклами. Чи може подібний формат бути корисним мікробізнесу?

CHER’17 використовують весь базовий набір: сайт, Google-рекламу, таргет, інфлюенсерів. І вже після цього перейшли до роликів, які нагадують мініфільми. Для маленьких брендів одразу йти в такий формат не раджу. Якщо немає стабільних продажів і власної аудиторії, такі відео можуть просто «не зайти». Це великі витрати й високі ризики.

CHER’17 мають фанбазу, яка їх підтримує. Навіть якщо частина аудиторії критикує, то інша захищає і ділиться. Вони вже можуть говорити голосніше, підіймати різні теми й будувати обговорення навколо бренду. Це комунікація не просто про товар, а про цінності, а це працює, коли є кому це слухати.

Чи може мікробренд зростати й масштабуватися, залишаючись лише в онлайні?

Спочатку варто виходити в онлайн і починати продавати там. Соцмережі, таргет, сайт, Google-реклама — це менше ризиків. Потрібен лише склад для зберігання товару. Коли продажі вже стабільні й бізнес не виживає, а працює, тоді можна дозволити собі відкривати офлайн. Офлайн — це завжди витрати.

Сьогодні люди рідко заходять у магазин просто з вулиці. Вони спочатку дивляться онлайн: хто ви, які відгуки, що за візуал, яка атмосфера. Тому виходити в офлайн, не маючи онлайн-присутності, складно. Онлайн може існувати без офлайну, а от офлайн без онлайну — вже майже ні.

Отже, мікробренди тримаються не стільки на вдалих стратегіях, скільки на довірі та вмінні будувати комунікацію зі своєю аудиторією. Формат може змінюватися: онлайн, офлайн, поп-апи чи партнерства. А який канал домінуватиме в майбутньому — питання відкрите.

Автор: Юлія Бражнік 

Експерти: маркетологиня та засновниця СЕО Marketing Office — онлайн відділу маркетингу для українського бізнесу Аліна Кашапова та власниця бренду D R U Z I.ceramic Катерина Сергієнко.