Декларації vs. реальні дії: чи справді українські компанії стають інклюзивними?

Фото: ukrinform.ua

Ще десять років тому про інклюзивність у бізнесі в Україні майже не говорили. Сьогодні ж ця тема стає все більш актуальною, хоча більше в теорії, ніж на практиці. Чи справді компанії бачать у цьому конкурентну перевагу, чи це просто модний тренд, який з часом втратить актуальність?

Дослідження «Рівень», проведене центром Biasless серед 608 «білих комірців» в обласних центрах України, показує суперечливу картину: більшість компаній декларують підтримку інклюзивності, але реальні дії обмежені. Чому так відбувається, які переваги отримують інклюзивні компанії та як бізнес може використати цей тренд для свого розвитку? Розглянемо в цій статті

---

Декларують багато, роблять мало

У міжнародному контексті концепції рівності та інклюзії (DEI) давно впроваджені як стандартні практики. Компанії розробляють детальні стратегії, впроваджують навчальні програми, забезпечують рівний доступ до можливостей для всіх категорій працівників. Наприклад, у США 83% компаній мають чітку DEI-політику, у Великій Британії – 74%.

А як щодо України? В нашій державі її часто сприймають як трендовий слоган. Лише 16% компаній публічно заявляють свою позицію щодо інклюзії, а ще менше (13%) регулярно звітують про свої дії. Водночас 72% респондентів добре розуміють, що таке дискримінація на робочому місці, і 39% активно цікавляться темою різноманіття.

Ці цифри демонструють розрив між очікуваннями співробітників та діями компаній. Український бізнес поки що не сприймає інклюзивність як стратегічну необхідність, хоча попит на неї вже існує.

Проте останні ініціативи на рівні держави свідчать про поступові зміни в цьому напрямку. Міністерство економіки України ініціювало розробку першої в країні Хартії стійкості людського капіталу, яка стане основою для інклюзивних практик у бізнесі. 

Мета цієї Хартії — забезпечити рівність оплати праці, створити інклюзивне середовище для людей з інвалідністю та підвищити стійкість компаній до кризових ситуацій. Участь у розробці беруть провідні компанії, такі як Нова Пошта, Укрзалізниця та Ощадбанк. Хартія передбачає створення принципів, яких бізнес повинен дотримуватись для створення безбар’єрного середовища. 

Як інклюзивність впливає на бізнес-результати

Комерційна діяльність більше не може дозволити собі ігнорувати питання інклюзивності. В епоху прозорості, соціальної відповідальності та жорсткої конкуренції компанії, які створюють рівні можливості для всіх, отримують не лише лояльних співробітників, а й вищі прибутки. Від великих корпорацій до малих бізнесів — стратегія інклюзивності стає не просто етичним стандартом, а й інструментом для досягнення конкретних бізнес-цілей. Чому це працює?

Співробітники, які відчувають рівні можливості у кар’єрному зростанні, більш мотивовані та продуктивні. Вони не бояться висловлювати ідеї, брати ініціативу, а головне — залишаються у компанії надовго. Це безпосередньо впливає на зниження плинності кадрів і, відповідно, скорочує витрати на рекрутинг та навчання нових працівників.

Команди з різним досвідом і поглядами формують глибше розуміння ринку, що дає їм змогу краще прогнозувати поведінку клієнтів, оперативніше адаптуватися та створювати інноваційні підходи. Відомо, що технологічні гіганти, такі як Google та Microsoft, активно впроваджують стратегії різноманіття саме через їхній вплив на розвиток інновацій.

Клієнти дедалі частіше віддають перевагу брендам, які демонструють соціальну відповідальність. Наприклад, Walmart активно впроваджує програми для працевлаштування ветеранів, людей з інвалідністю та представників різних етнічних груп. Це не лише зміцнює його імідж, а й приваблює споживачів, які поділяють цінності рівності.

Проте в Україні ситуація поки що інша: лише 13% компаній мають програми підтримки різноманіття. Це означає, що бізнес втрачає можливості – як у залученні талановитих працівників, так і у вибудовуванні довіри серед споживачів. Але ті компанії, які першими впровадять реальні зміни, отримають значну перевагу на ринку.

Що гальмує зміни?

Здавалося б, якщо інклюзивність така вигідна, чому компанії не впроваджують її активніше? Причини доволі типові. Одна з ключових проблем — низький рівень усвідомлення важливості інклюзивності серед керівників. 

Опитування показало, що лише 16% підприємств розглядають різноманіття як стратегічний пріоритет. Ще один фактор — прихована дискримінація. Наприклад, 8% респондентів стикалися з сексизмом, 10% — з ейджизмом, а 6% відчували прояви ксенофобії. При цьому 12% учасників опитування визнали, що самі могли дискримінувати колег.

Виходить, що поки більшість компаній розглядають інклюзивність як щось необов’язкове. Проте це може змінитися під впливом ринку та нових поколінь співробітників. Незважаючи на зростаючу увагу до інклюзивності, рівень обізнаності щодо її складових залишається неоднорідним. У 2025 році лише 55% респондентів добре розуміють, що таке різноманіття на робочому місці. У 2023 році цей показник був навіть нижчим — 50%.

Щодо інклюзії, 52% опитаних вважають себе добре обізнаними, що трохи вище, ніж у 2023 році (42%). Водночас інтерес до теми залишається нестабільним: якщо у 2021 році 47% активно цікавилися різноманіттям і рівними можливостями, то у 2025 році цей показник впав до 39%. Найважливішим висновком є те, що 59% респондентів погоджуються з тим, що інклюзія — це про рівний доступ, повагу й підтримку для кожного. Це свідчить про зростаюче усвідомлення важливості цієї теми.

У результаті багато українських компаній уникають цієї теми, побоюючись конфліктів або вважаючи, що вона «не на часі». Проте нове покоління працівників вже зараз диктує інші правила гри.

Групи, що потребують підтримки від бізнесу

Бізнес XXI століття дедалі більше залежить від талантів. Конкуренція за кваліфікованих працівників зростає, тому компанії мають враховувати різні фактори. Люди прагнуть працювати в середовищі, де їх цінують незалежно від віку, статі, фізичних можливостей чи соціального статусу. Водночас споживачі очікують від брендів соціальної відповідальності. Компанії, які підтримують різноманітність, отримують не лише продуктивніших працівників, а й лояльнішу аудиторію.

Компанії відіграють важливу роль у соціальній підтримці вразливих груп. Опитані вважають, що компанії-роботодавці повинні приділяти увагу таким категоріям: люди з інвалідністю (24%), жінки (21%), ветерани бойових дій (17%), молодь до 22 років (16%), люди 55+ (15%), одинокі батьки (11%) та ВПО (10%).

Також важливо, що ветерани відчувають значні бар’єри в інтеграції до цивільного життя: 18% повідомили, що стикаються з упередженнями щодо свого ментального стану, а 16% — із труднощами у працевлаштуванні. Цікаво, що лише 3% опитаних вважають, що бізнес має підтримувати представників ЛГБТК+ та національні меншини. Це вказує на те, що в українському суспільстві питання прав цих груп досі не є пріоритетними.

За результатами дослідження, 47% респондентів вважають себе толерантними, ще 12% — союзниками, які готові захищати права меншин. Водночас 5% людей визнають, що вони радикально нетолерантні або нетерпимі до різноманіття. Серед молоді (18-30 років) рівень толерантності вищий: 73% погоджуються, що інклюзивність — це про рівний доступ і підтримку. Водночас 17% молодих людей визнали, що самі дискримінували інших.

Щоб не відставати від світових трендів, бізнесу варто розробляти програми підтримки вразливих груп, працювати з корпоративною культурою та підвищувати обізнаність співробітників. 

Що далі?

Щорічне дослідження ступеня інклюзивності вітчизняних організацій «Рівень» відображає тенденції, що вказують на зростання зацікавленості бізнесу до теми інклюзії. Це демонструє не лише потребу в нових підходах до управління людськими ресурсами, але й потенціал для розвитку та модернізації бізнес-моделей. 

Тренд очевидний: компанії, які створюють різноманітне та підтримуюче середовище, отримують лояльних клієнтів, продуктивних працівників і стійкіший бізнес. Відтак, інклюзивність у бізнесі стає не лише трендом, а й невід’ємною частиною стратегічної стійкості організацій, що дозволяє їм зберігати конкурентоспроможність на національному та міжнародному ринках. 

В майбутньому компанії, які реагуватимуть на цей тренд, стануть прикладом для інших, демонструючи, як соціальна відповідальність та ефективність можуть йти рука об руку.

Автор: Світлана Лисенко